вісім тижнів не чуло дощу
емб’єнт загуслий, мов борщ
на безчассі, бо проти ночі
альтеровані прецінь ґами
лине з твоїх пучок зима
напрочуд погупує брама
лунає пустельний дзвін
у вусі, рве вітер східний
би ж не бачити стін
но жевріє вогник досвітній
бентежна, тверда чужина
кам’яниці, паркани
що їхні нові імена
даруй, забуваю старанно
нібто зара – серпневий день
абошо вересень досі
рецитує на двоголосся
примарних звільна пісень
2021
Текст наданий автором.
Немає коментарів:
Дописати коментар