Поворожи мені на вранішній зорі… – Віктор Баранов

Поворожи мені на вранішній зорі,
Чи на сузір’ях, де найкраще видно приму,
Чи на сосновій чорній репаній корі,
Де знак запікся від чорнобильського гриму.

Жерміналь – Кость Герасименко

Бредуть над копрами задумані зорі.
І ніч на поверхні важка і зелена.
                              – Ти чуєш…
Ніхто з нас не вийде на гору.
Крізь верстви проноситься голос Етьєна.

В зимову ніч весна мені наснилась… – Любов Пічугіна

В зимову ніч весна мені наснилась,
Очей твоїх глибока синява.
Немовби я, світанки в коси вплівши,
Ішла крізь ніч, як мавка лісова.

Nocte intempesta – Сава Чигирин

прочнися – напав дощ
вісім тижнів не чуло дощу
емб’єнт загуслий, мов борщ
на безчассі, бо проти ночі

Три зозулі з поклоном – Богдана Коваленко

бовкнуло небо
про тебе – і крýгом
пішла земля
понесло мене у ніч
верти́хвістку
деревам знизувати
плечима

Ніхто не почує – Богдана Коваленко

віршовидіння темне
розвèрзлося наді мною

нирка неба простуджена
дихає прóвісню

Сонце всіх циганів – Сава Чигирин

безповоротно й швидкоплинно
вилазе сонце всіх циганів
щоб той, хто прагне під малину
не назбирав, бува, каштанів

Лелека – Світлана Яненко

Йдемо з тобою, тиха нічка...
Село розплескане вже спить.
А за селом дзюркоче річка.
Дзюркоче й сяйвом миготить.

Міжцарювання – Сава Чигирин

Аби богосподобило лисого Нерона
найшли до курії всі безштаньки
І, чухаючи під тогами, з трибами поруч
новій планеті призначили на годину слушну

Всю ніч блукав по горах і міжгір’ях… – Віктор Кожушко

Всю ніч блукав по горах і міжгір’ях,
Обпалюючи губи і долоні,
Горів у сяйві синього двозір’я,
А вранці утонув у трепетному лоні.

Вишиванки – Сергій Росик

В довгі ночі зимні,
Сидячи в куточку,
Вишивала дівчина
Козаку сорочку:
– «Ой, носи ж, мій милий,
Милий, чорнобривий.
І в оцій сорочці
Будь завжди щасливий!..»

Коли на небі зірочка горіла… – Світлана Яненко

Коли на небі зірочка горіла,
Прийшов до мене, душу сколихнув.
Твоя душа з моєю гомоніла.
І як таке буває, не збагну?

Три сонети – Всеволод Кулішов

1

Перед світанком спить земля,
Змовкають вітру буйні герці,
І затихають болі в серці,
І тягне холодом земля.

Не дивися так сумно на мене – Світлана Яненко

Не дивися так сумно на мене,
Не дивися і серця не край.
Ти щоночі приходиш до мене
В ті хвилини, як квітне розмай.

Діти – Іван Калениченко

Я люблю, когда в доме есть дети

И когда по ночам они плачут.

Ин. Анненский

Я люблю, коли в домі є діти

І коли вночі вони сміються.

М. Рильський

Тепла ніч полонила будинок,
Наче й спати вже дітям пора.
Розігралась, не мовкне родина –
Галасує моя дітвора.