Сурмач комсомолії – Борис Олійник

   Павлові Усенку – 70

   Небагатьом поетам пощастило крокувати по життєвих дорогах в одному ритмі, не стишуючи, не сповільнюючи ходи – легко й молодечо. Бо що б там не казали, а роки все ж дають себе знати.
   А от Павло Усенко од перших віршів і до збірки «Над літами» ні разу не збився з темпу, взятого ще в далекому 1922 році. Доречно нагадати кілька фактів з біографії поета, оскільки вони – ключ до розуміння його творчості.

   Народився Павло Матвійович 23 січня 1902 року в селі Заочіпському на Полтавщині. У 1921 році вступає до комсомолу, в 1925 – до лав партії. В тому ж році виходить і перша його збірка «КСМ». Потім було ще багато книг, читачі знають і люблять їх, я ж назвав оці кілька дат, щоб підкреслити: Павло Усенко увійшов в літературу комуністом.
   Комсомольський працівник, письменник нової формації, він завжди був на передньому краї в усіх трудових і бойових походах нашої Вітчизни.
      Перемови громів.
      Переблиск блискавиць.
      Гул ночей. Гомін днів.
      Карі очі криниць.
      Як любив я той край,
      як світив він мені,
      В солов’їний розмай,
      в темні ночі війни.
   Біографія Павла Матвійовича невіддільна від біографії Республіки рад, комсомолу: перші п’ятирічки, Дніпрельстан, лікнеп, Велика Вітчизняна війна, Перемога, повоєнні п’ятирічки – все це звучить у його віршах і поемах природно, як віхи особистого життєпису, як по-справжньому вистраждана поезія.
      Під осяйними знаменами
      Сонцем Жовтня величавого
      Ми проходили зеленими,
      Молодими, кучерявими.
      У сімнадцятім сімнадцяти
      Ще з нас кожен не доточував.
      Так і я з моїх п’ятнадцяти
      Став у таборі робочому, –
   так починалася дорога у новий світ поета і його покоління, від імені якого він здобув право говорити. А ось вірш, писаний сорок п’ять років тому, який ліг на серце багатьом читачам:
      Дівчино-секретарю,
      Як тебе любили ми!
      Десь ти за заметами,
      За снігами білими.
      Школа. Дві акації.
      Про весну. Про молодість.
      Тільки ти за працею,
      Вечори з промовами.
   Суворий, закличний, по-комсомольському темпераментний і водночас ніжний, тихий, задумливий – оце такий наш завжди молодий Павло Матвійович Усенко. Як півстоліття тому, так і сьогодні і – певен – узавтра.
   Недарма Павла Матвійовича і в сімдесят називають комсомольський поетом. І недарма так раділи всі, хто кохається в красному слові, коли йому присудили премію імені Миколи Островського. Сурмач наш – завше правофланговий!

Опубліковано:

• Олійник Б. Сурмач комсомолії. Павлові Усенку – 70 // Наше життя. 1972. 15 січн. № 3 (237). С. 2.
• Олійник Б. Сурмач комсомолії. Павлові Усенку – 70 // Кременчуцька зоря. 1972. 22 січн. № 10 (11287). С. 3.