Білий сніг – Володимир Губаренко

Білий сніг, білий сніг
Стеле ковдрою поріг.
Мов хмаринки – золоті сніжинки…
І дитячий сонцеясний сміх.

Ліс стоїть казкової краси,
І пташині змовкли голоси.
Небеса прозорі. Снігурі – мов зорі…
В серці прекрасне – мрією неси!

І дзвенить, тріпоче пісня золота,
Крешуть коні іскри із-під копита.
Красень-місяць тихий
Опустивсь на стріху…
Ген – горять вогнями зоряні міста.

Білий сніг, білий сніг
Стеле ковдрою поріг.
Мов хмаринки – золоті сніжинки…
І дитячий сонцеясний сміх.

Опубліковано: Губаренко В. Білий сніг // Кременчуцька зоря. 1972. 22 січн. № 10 (11287). С. 4.