Три кити поезії – Борис Чіп

(огляд віршів)

   Хто захоплюється поезією, неодмінно пробує сам писати. Ті найперше зроджені слова, ті почуття тремкої любові, переживань, гіркоти і радощів хочуть влягтися у строгі корсети ямбів, хореїв, дактилів, а іноді і в розхристаний вільний-превільний верлібр.

Не говори ніде, що ти поет… – Микола Невмивака

Не говори ніде, що ти поет,
Хоч слів красивих назбирав букет.
Поетом будеш, коли кров’ю серця
Слова напишеш гострі, як багнет.

Горить осінній день, як свічка… – Іван Калениченко

Горить осінній день, як свічка,
Зненацька душу обпіка.
Засумувала тиха річка,
І нота радості зника…

Вірш, поет, читач – Віктор Кожушко

Як писав, то стільки виніс мук!
А роботи – наче на жнивах.
Все шукав та зважував слова,
А вони не важили чомусь.

Як помру я… – Олег Головко

Як помру я, скаже начальник
Під гудків тепловозних крик:
– Ми були з ним однополчани,
Не беріг він завзятих крил.

Ой не заздріть ви дівчатам… – Олег Головко

Ой не заздріть ви дівчатам,
Що в поетів закохались,
Бо з натхнення в світі хату
Ще ніде не збудували.