Моя Лохвиця – Паша Ємець

Ні, красиве наше місто,
Місто Лохвиця, воно –
Невеличке та барвисте
І на карті вже давно.

Місто це – район Полтави.
Хотя слава і не та,
Але в ній шовкові трави
Й квітів гама золота.

У ній річка-невеличка –
Суха Лохвиця тече,
У саду співа Марічка,
Влітку сонечко пече.

Там зозуля накує вам
Навіть сто прожити літ;
Там є простір всім забавам,
Там юнацтва милий цвіт.

Там гаї стоять тінисті,
Птиці повно там живе;
Навесні верба в намисті,
Небо, простір – все твоє!

А вночі зірки моргають,
Місяць владно проплива –
То вони охороняють
Сон трудящого села.

А весна яка багата!
Сад у білому вбранні,
Соловейка спів, як свято,
Й досі сниться ще мені.

Ні, красиве наше місто,
Місто Лохвиця, воно –
Невеличке та барвисте
І на карті вже давно.

1992

Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.

> Паша Ємець