Воля – Паша Ємець

Зелений гай, шовкові трави,
Струмок у травах тих шумить,
А захід сонця – весь заграва,
Здається, захід весь горить.

Стою, любуюсь і дивуюсь,
Що світ – несказана краса,
Але й журбою упиваюсь,
Що всюди ходить смерть-коса.

Віки воюють за свободу,
Віки вже ллється людська кров,
І все немовби для народу,
Немов за дружбу і любов.

Скільки віків уже з неволі
З відчаєм рветься і мій край…
І мов була в руках вже воля,
А зараз – нову доганяй.

1992

Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.

> Паша Ємець