Романтики, трудяги, непосиди… – Олег Головко

Романтики, трудяги, непосиди –
Ми плем’я різномовне молодих.
Не дзенькіт в гаманці, не шлунок ситий –
Жага доріг покликала сюди.

Тут наше все: і дім, і хліб, і совість.
З лопатою іду я на замет,
Не приходень з блокнотом тимчасовий,
А свій, хоча й не визнаний, поет.

Життя моє неначе на вокзалі,
І шлях першопрохідника важкий,
Та б’ється серце в ритмі магістралі,
Й звучать слова значимі, як гудки.

Хай відпливуть у маєво зелене
Гуртожитки – червоні кораблі,
Я впевнений, що довго після мене
На щедрій цій оновленій землі

Під акомпанементи сніговиці,
Між диких скель, над прірвами води,
Мої пісні, народжені із криці,
Співатимуть невтомні поїзди.

Опубліковано:

• Головко О. Ф. Поїзди надії: Лірика. Київ : Радянський письменник, 1984. 103 с.
• Паліївець І. Ф. Юність комсомолії Кременчуччини. Кременчук : Кременчуцька міська друкарня, 2007. 925 с. (с. 224)

> Олег Головко