Із нього пильно дивиться дівча,
У платтячку із крильцями – навпроти.
На зелен-тлі бузкового куща.
Біліє круг дитячого чола,
І оченят дві темні намистини,
В яких серйозність тінню залягла.
До себе притулило рученята
З ясним теплом ромашок польових,
Немов боїться, що його відняти
Посміє хтось у цю важливу мить.
А босі ніжки, плин спинивши часу,
Напівсховались в літнім спориші…
З мого дитинства глянуло дівчатко –
І спогади торкнулися душі.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар