Коли цвіте сад – Петро Артеменко

Сад у цвіті довгі віти нахиля,
Простягає рученята немовля.
З яблунь падає посріблена роса,
Материнська заросилася коса.

В синім небі пролітають журавлі,
Кують в травах ковалики-ковалі,
Чабан грає, на сопілку виграє:
«Ой синочку, миле щастя ти моє!

Я колисочку повішу в холодок,
Засинай, моя утіхо, на часок,
Засинай, мій лебедику, люлі-лю,
Я кошлатого ведмедика куплю,
Що з Папаніним на полюсі бував
І тобі оці гостинці дарував.

...В тихім шелесті красуються сади…
– Твій татуньо у колгоспі бригадир.
...Залітає жайворонок догори,
Як на полі заспівають трактори.
На передньому – татуньо-бригадир.
...В тихім шелесті красуються сади...

А я піду по садочку тім, піду,
За собою коваликів поведу,
Бо ковалики кують та кують
І синочкові спокою не дають.
Засинай, мій лебедику, люлі-лю,
Я кошлатого ведмедика куплю».

Сад у цвіті довгі віти нахиля,
Простягає рученята немовля...

Опубліковано:

• Газета «Молодий комунар», 8 травня 1938, Чернігів.
• Пісня мужніх : поезії / упоряд. П. Д. Моргаєнко. Київ: Радянський письменник, 1960. 424 c. (Бібліотека поета). (С. 325-326)

> Петро Артеменко