Зозуля – Всеволод Кулішов

Ти розбуди, зозуленько, мене,
Ще як туман вкриває стиглі роси,
Ще як з Дніпра і вітер не війне,
І не розчеше верб зважніли коси,
Коли і хто, розплівши сніп волось,
Відчувши щем солодкої знемоги,
Вночі назвав зозулею когось,
Зозулин цвіт роняючи під ноги?

Вечір – Іван Калениченко

За вершок сокорини
Сонце знов зачепилось,
Мов проколота куля,
До землі опустилось.

Кремінь чув… – Іван Калениченко

В моїм краю легенди не шукати,
Човни кладуть узори на Дніпрі…
«Кремен» здавен легендами багатий.
Одвічні зорі – свідками вгорі.