З отим невільницьким ярмом,
Весь час боролась безнадійно
Й боліла серцем і умом.
Що гинули в цій боротьбі,
Все віддали Вкраїні-неньці
Й життя не зберегли собі.
Богдан Хмельницький і Мазепа,
В 17-м Петлюра був...
Хоч боротьба була запекла –
Ніхто з них волі не здобув.
Були іще червоні, білі...
Всі нас топтали чобітьми,
Але як став вже Джугашвілі,
Весь люд почув себе в тюрмі.
Мій батько теж отак загинув,
Він був розстріляний десь там...
Боюсь, щоб другий Джугашвілі
Не сів на голову знов нам.
О, наш народе, будь єдиним,
Не розривайсь на блоки ті,
Не дай ділитись на частини –
То маєш шанс перемогти.
1993
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар