А я стою, стривожений думками,
Залишив радість в рідному селі
І до весни прощаюсь з журавлями.
На мить забути всі земні тривоги…
Неспокій мій у вирій відліта,
Додому кличе батьківська дорога.
Мої журавлики, розвійте сум крилом
І заспівайте пісню веселкову.
Почує мама – вийде за село,
Вас проведе – мене зустріне знову.
Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар