Що в поетів закохались,
Бо з натхнення в світі хату
Ще ніде не збудували.
І з натхнення не збудуєм
Ні хліва, ні куреня ми,І дітей не прогодуєм
Солов’їними піснями.
Ні, не заздріть ви дівчатам,
Що в поетів закохались,
Бо поетам треба – в хаті,
Щоб думкам не заважали,
Щоб ні звечора, ні зрання
Не сполохувало тиші
Барвінкове те кохання,
Про яке він вірші пише.
Тож не заздріть ви дівчатам,
Що в поетів закохались,
Бо ростимуть діти в хаті,
Ніби в хату з неба впали.
Будуть зорі видивляти,
Будуть небо наслухати
І тихенько римувати,
Щоб поетів не кохати.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар