Блакитне небо, блиск зірок…
Моїй душі таке все миле,
Мов чари пісні чи казок.
Та в нім народ бідніший всіх.
Хоч він до праці є завзятий,
Але притоптаний на сміх.
Ніяк не вирветься з неволі,
Злі сили тягнуть до землі…
А він так щиро любить волю,
Яка все сниться уві сні.
І так воно було віками,
І тягнеться до наших пір.
Якщо говорять: «Мир між нами»,
Мій друже, ти тому не вір!
Бо боротьба там безупинна,
Там колотнеча і сварня.
Отак тепер живе любима
Моя країна дорога.
1992
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар