Два погляди з Чернечої гори – Віктор Баранов

I

З розп’яття доріг, де панує сваволя,
Де нашої волі дитя ледь не гине, –
Шевченкова дума встає, мов тополя,
Сторожа самої душі України.

Марево – Юрій Андрущенко

Ти мені усміхнена явилась,
Все така ж прекрасна, як була.
Недаремно серце моє билось,
Як мені ти руки простягла.

У вересні було… – Іван Калениченко

У вересні було…
Осінні хмари розгойдали небо.
З’явилась ти – і сонця вже не треба –
Усе цвіло…

Скаламутились дні… – Іван Калениченко

Скаламутились дні,
Враз дощами запнулося небо,
Заховалося сонце
У мокрий, із хмари, мішок.

Не проб’ється тепло,
І дерева зігнулись на вітрі.
Хижо осінь підкралась
У літо і в серце моє.

Вечір («Сховалось сонце за горою…») – Мусій Кононенко

Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
Гайок зелений потемнів.

Руки рвуть тебе для дому… – Клавдія Теряник

Руки рвуть тебе для дому,
Всю чарівність розривають,
Ніжність рвуть, але не чують,
Як листки тугі благають:
– Руки! Руки! Зупиніться!
Для конвалії не треба
Кришталевих ваз в будинках –
Дайте сонця! Дайте неба!..

Серце моє, не журись – Паша Ємець

Почну я із вітром розмову,
Й він ніжнії шепче слова,
А часом доходить до грому –
Й такеє між нами бува.

Наосліп – Сава Чигирин

у тому кутку неба
нашого облого чиcтого
першотравневого неба
око зачепилося за якісь цятки
на доволі значній висоті

Україні – Валентина Францевич

Несу до тебе щирий спів,
Моя країно світлолиця,
Мій працелюбний край батьків,
Моя осонцена світлиця.

Після зливи – Петро Шульга

Пам’яті Валентини Білої

Тональність неба все чистіша,
Хвилин чекаю дорогих,
На вулиці уже видніше,
Минула злива, грім затих.

Пісня про нашу славу – Петро Артеменко

Рідна мати, Україно,
Чого мені треба:
Цвіт променя ласкавого
Та синього неба.

Осені – Любов Пічугіна

Заплети у коси
Ти стобарвне листя.
Одягнись святково
В золоте намисто.

Осіннє – Любов Пічугіна

Все правильно. Всьому свій день і час.
Все справедливо. Так і мусить бути:
За святами приходять будні.
Хай це нітрохи не бентежить нас.

Три зозулі з поклоном – Богдана Коваленко

бовкнуло небо
про тебе – і крýгом
пішла земля
понесло мене у ніч
верти́хвістку
деревам знизувати
плечима

Ніхто не почує – Богдана Коваленко

віршовидіння темне
розвèрзлося наді мною

нирка неба простуджена
дихає прóвісню

Додому – Любов Пічугіна

Коли відчую в серці тихий щем,
До вуст несміло доторкнеться втома,
Немов на сповідь, полечу додому,
Де завжди пахне літом і дощем.

Сонце з’їла абрикосова… – Богдана Коваленко

сонце з’їла абрикосова
кісточка, жди
поки виясниться
разом із вéснами
вийде дихати в небо
проводити дерева у поле
гнати корів

Весняний дзвоне, по землі полинь… – Віктор Кожушко

Весняний дзвоне, по землі полинь,
Збуди громами небо і ліси,
А з милих закутків замріяних долин
Пісні мого дитинства принеси.

Материнське – Любов Пічугіна

Спішать роки. Життя – мов житнє поле.
Впаде зерно, заколоситься цвіт.
Благословенна материнська доля –
Синів ростити й відпускати в світ,

Яка в кого доля – ніхто не вгадає… – Іван Калениченко

Яка в кого доля – 

         ніхто не вгадає…
Де слалась стежина – 

         взялось бур’янами.