Як зірка в небі і як в травах квіти,
Тобі для мене місця не знайти,
Де можеш сонцем душу розігріти,
Де будеш обіймати досхочу
І зігрівати диханням долоні...
Я від кохання стиха закричу
І знову опинюся у полоні.Чому не хочеш зцілувать вуста,
Вони болять від меду насолоди.
Здогадуюся, істина проста –
Ти не любив і не полюбиш зроду.
Не пізніше 2014
Джерело: сайт «Скарбничка вчителя-філолога Яненко Світлани Миколаївни»
Немає коментарів:
Дописати коментар