Вірш, поет, читач – Віктор Кожушко

Як писав, то стільки виніс мук!
А роботи – наче на жнивах.
Все шукав та зважував слова,
А вони не важили чомусь.

Стільки віяв, а вони – полова…

Дунеш з вуст – і летять, як пух.

Від напруги мозок аж опух!
Господи, та де ж воно те слово,
Що в рядку було б немов листок
На звичайній гілочці лавровій,
Або ніби над очима брови,
Або через річечку місток…
Врешті – все, провіяні слова,
Стали кожне на своєму місці,
Зв’язані ідеєю і змістом.
Вийшов вірш… Одпухла голова…
А читач пробіг той вірш очима
Перед сном через траву повік
І, здвигнувши сонними плечима,
Думає: ну, пише чоловік.

Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с. (С. 119)