Час до праці, час! – Мусій Кононенко

Довго, довго ми мовчали,
Та терпіння вже не стало,
Бо де кинеш тільки оком,
Все заснуло, задрімало.
А роботи-ж! Боже, Боже!
Скільки праці отієї!
Але часу щоб не гаять –
Краще завтра ми про цеє.

А тепер скорій до діла!
Нумож зараз починати!
Перш усього сон громадський
Треба швидше розігнати;
Треба так, щоб діло спільне
Закипіло, як живеє,
Бо без сього… Ні вже, завтра
Всі ми візьмемось за цеє.

А тепер складем програму,
Як вести громадське діло,
І по ній тоді ми працю
Будем гнати жваво, сміло.
І найперше у програмі
Ставте правило святеє…
Ні, постійте, краще завтра
Поміркуєм ми про цеє.

А сьогодні й без програми
Слід би нам урахувати,
Що давненько ми збирались
Голод людський описати,
Освітить його джерела,
Дошукатись, в чім тут злеє:
Що не тільки тут природа…
Ні вже, завтра хай про цеє.

Бо сьогодні справді пізно,
Скоро зверне за півночі,
Тай не схопим все від разу, –
Тут багато треба мочі!
Але що-ж робити треба,
Бо без праці, бач, не теє!...
Алеж завтра безпремінно
Розміркуєм ми про цеє.

Бо роботи, ой роботи!
Треба швидше пильно братись.
Тут дебати не поможуть,
Час із ними розквітатись,
А скорій, скорій до праці!
Воруши і сеє й теє…
Ну, а завтра безпремінно
Поміркуєм ми про цеє!

Опубліковано:

• Акорди: Антологія української лірики від смерти Шевченка [Текст] / уложив І. Я. Франко ; худож. Ю. Панькевич. Львів : [б.в.], 1903. 316 с. (С. 157-158)
• Струни : антологія української поезії від найдавніших до нинішніх часів. Частина ІІ / влаштував Б. Лепкий. Берлін: Українське слово: Українська народна бібліотека, 1922. 296 с. (С. 79-81)

Сторінки альманаху «Струни» (1922) 

> Мусій Кононенко