Наосліп – Сава Чигирин

у тому кутку неба
нашого облого чиcтого
першотравневого неба
око зачепилося за якісь цятки
на доволі значній висоті

Птахи

Тут їх повно
Бо ж заповідник
Я бачив дванацятьох чорногузів заразом
колись у День Матерів
Бачив чайок, бо тут до моря чи не п’ять миль лишень
Бачив степових орлів, поодинці, вдвох, поодинці
вони не лякаюця громовиць, як відомо
Бачив круків
Вони вітаюця, коли пролітають
Давно живемо, еге
Бачу щодня дятлів й одудів
Вони живуть поруч
Я вже гадаю, що вони – душі моїх померлих друзів
Но то були здорові птахи
які можуть злетіти вельми високо
я дивився й дивився, але не міг розпізнати тих, у небі
Вони кружляли, поступово здіймаючися вище й вище
Несхоже було на поведінку чайок
боці
або орла, який вистежує зайця
але осьо я зробив значне зусилля зорове
і зрозумів, що то є сичі
Якийсь браконьєр або навіжений мілітарист у лісі пальнув з ружжа
серед білого дня й перелякав
чотирьох сичів, які сумирно друшляли собі
десь на соснових гілках
Сичі
Тільки вони вміють
так характерно кружляти
наосліп

(не пізніше 2025)

Текст наданий автором.