І серпень за обрій по стернях пішов.
Горить, ніби ватра, калина в діброві,
Мов наша незраджена й вірна любов.
І сонячно білим берізкам в гаю.
Від уст малинових я й сам червонію,
Добрішим і кращим душею стаю.
Де ти – там співають мелодію птиці,
І знов повертається літо в сади.
І падають зорі у чисті криниці,
Лишивши на небі яскраві сліди.
А мрії осінні, мов частки тривоги,
У далеч несуть журавлині ключі.
Нам доля послала далекі дороги,
Та їх ми здолаєм удвох ідучи.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с. (с. 48)
Немає коментарів:
Дописати коментар