Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий?
З колишніх мрій, як пагони, зелених…
Але ж тебе я виглядала в квітні,
А ти прийшов, як пожовтіли клени.
Бентежить душу вересневий вечір,
В твоїх очах – давно забута пісня.
Твій легіт рук ляга мені на плечі,
Та пада лист. І плаче осінь: «Пізно…»
Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 17)
Немає коментарів:
Дописати коментар