А доля знову завела до Вас… – Любов Пічугіна

…А доля знову завела до Вас.
Ми знов говорим, слухаю поради.
І вкотре мрію: обманіть, хоч раз,
Що ніби й Ви мені хоч трішки раді.

Спливли канікули за літо… – Іван Калениченко

Спливли канікули за літо,
Знедолено жовтіє лист,
Стоїть берізонька над світом
В своєму кращому з намист.

Подрузі – Любов Ольшевська

А. Босій

Була хороша подруга у мене,
Коли літа дзвеніли молоді,
Ділились з нею всім ми сокровенним,
Що дні безхмарні нам несли тоді.

Разом з тобою – Іван Богаєвський

Над ставом схилилися віти вербові
І серпень за обрій по стернях пішов.
Горить, ніби ватра, калина в діброві,
Мов наша незраджена й вірна любов.

Мрії (Стою в задумі над Сулою…) – Паша Ємець

Стою в задумі над Сулою...
Переді мною сталь води,
А за Сулою під горою
Стоять столітнії дуби.

Так свято вірила в любов… – Любов Пічугіна

Так свято вірила в любов!
Так вірила, що навіть дивно.
Роками мрією жила,
Що десь він є, отой єдиний.

Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий… – Любов Пічугіна

Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий?
З колишніх мрій, як пагони, зелених…
Але ж тебе я виглядала в квітні,
А ти прийшов, як пожовтіли клени.

Лірика моєї весни – Петро Артеменко

(Весна моя)

Не вигадка буйно-пророча
Не мрія поета рясна, –
Багата, мов пісня дівоча,
Моя двадцять перша весна.

Мрія і бажання – Паша Ємець

Приснивсь мені чудовий сон:
Мов наша Україна,
За довгих літ поневірянь
Стала щаслива й вільна.

Ми і час – Паша Ємець

А час летить, летить стрілою,
Несе з собою добре и зле.
А я дивлюся із журбою,
Що час і нас кудись несе.

Мрії (О, то були чудові мрії…) – Паша Ємець

О, то були чудові мрії,
Безмежні, наче океан.
Хто був в біді – вони так гріли,
І був над панами він пан.

Яка в кого доля – ніхто не вгадає… – Іван Калениченко

Яка в кого доля – 

         ніхто не вгадає…
Де слалась стежина – 

         взялось бур’янами.

День загубивсь в осіннім різноквітті… – Іван Калениченко

День загубивсь в осіннім різноквітті.
Тривожно птаха пробує крило.
Душа аж скімлить – одиноко в світі,
Ще з нею отакого не було…

Мрії (Стою. Тут берег океану...) – Паша Ємець

Стою. Тут берег океану,
Могутні хвилі гонить він.
І віддаль, скільки оком гляну,
Не схоплює вже погляд мій.