Знову кличу тебе у думках… – Любов Ольшевська

Знову кличу тебе у думках
На поля мого болю і суму,
Щоб розтанула крига тонка,
Де стерня замість жита веснує.

Дозвольте вам сказати кілька слів… – Віктор Баранов

Дозвольте вам сказати кілька слів
Про кілька наших незвичайних снів –
Таких сумних, як нільський алігатор,
Таких глибоких, наче сто снігів.

В зимову ніч весна мені наснилась… – Любов Пічугіна

В зимову ніч весна мені наснилась,
Очей твоїх глибока синява.
Немовби я, світанки в коси вплівши,
Ішла крізь ніч, як мавка лісова.

Невже мій сон – це ти?.. – Наталія Дмітрієва

Невже мій сон – це ти?
Не хочу прокидатись.
У самоті не хочу залишатись.
Прошу, не йди…

Ностальгія – Любов Ольшевська

Рідний дім залишається в серці,

Як далеко від нього не йди.

Г. Чубач

Я так давно вже не була в селі –
Там, де колись ходили ноги босі
По сонцем обцілованій землі,
У тім дворі, де нині плаче осінь.

Весна – Мусій Кононенко

Прийшла весна, шумить Десна
Та хвилі розганяє:
«Пора, пора, вставай від сна!»
До діда промовляє.

Ти увірвався в мої сни – Наталія Дмітрієва

Ти увірвався в мої сни
Так стрімко, як уміє вітер.
Що це зі мною, поясни,
Сама не можу зрозуміти.

Клептомахія – Сава Чигирин

Йому (Бортникові) наснилося літо й трамвайне кільце у сосновому лісі на Пролетарці. Він – у першому вагоні біля задніх дверей. Попереду, метрів три, біля прочиненої кватирки, стоїть солдат у х/б. Солдат тримає у руках чималу жабу, десь із кицьку завбільшки. Тримаючи її обома руками за боки – жаба якась несправжня, м’яка – він виставляє її у кватирку, викидає. Все се вранці, ясне сонечко ззовні, кольори веселі: червоні, зелені та жовті.

Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий… – Любов Пічугіна

Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий?
З колишніх мрій, як пагони, зелених…
Але ж тебе я виглядала в квітні,
А ти прийшов, як пожовтіли клени.

Мрія і бажання – Паша Ємець

Приснивсь мені чудовий сон:
Мов наша Україна,
За довгих літ поневірянь
Стала щаслива й вільна.

Хоч Авель був правий, а Каїн – ні… – Микола Невмивака

Хоч Авель був правий, а Каїн – ні,
Обидва стали жертвами брехні.
Для мене ж істина є найдорожча,
Чи я борюсь насправді, чи у сні.

Три сонети – Всеволод Кулішов

1

Перед світанком спить земля,
Змовкають вітру буйні герці,
І затихають болі в серці,
І тягне холодом земля.

Діти – Іван Калениченко

Я люблю, когда в доме есть дети

И когда по ночам они плачут.

Ин. Анненский

Я люблю, коли в домі є діти

І коли вночі вони сміються.

М. Рильський

Тепла ніч полонила будинок,
Наче й спати вже дітям пора.
Розігралась, не мовкне родина –
Галасує моя дітвора.