Степовий малюнок – Петро Артеменко

Ніби море у полі густа ярина
Котить хвилі у далеч, де села.
Сіра пташка високо вгорі порина
І видзвонює пісню веселу.

Ось іде бригадир під степові пісні,
Він любовно хліба оглядає.
І вусатий ячмінь йому клонить до ніг,
І сережки овес нахиляє.

Вітровій угорі пилюгу зароїв –
Мабуть, завтра дощитися буде…
На поліській землі зберемо врожаї,
Яких звіку не бачили люди.

Гайвороння спішить на нічліг вросполох,
Б’ються в лозах пісенії луни.
Бригадир молодий повертає в село.
Степ бринить, мов натягнуті струни.

Опубліковано:

• Журнал «Молодий більшовик», квітень 1938, Київ.
• Пісня мужніх : поезії / упоряд. П. Д. Моргаєнко. Київ: Радянський письменник, 1960. 424 c. (Бібліотека поета). (С. 326-327)

> Петро Артеменко