На поля мого болю і суму,
Щоб розтанула крига тонка,
Де стерня замість жита веснує.
І спинилося сонце над нею,
Мов тепла твого жила жива,
Що не здатна погаснуть зорею.
Чую щирі барвисті слова,
Бачу рідні натруджені руки…
То нічого, що вічність сплива
Над причалом земної розлуки.
Я чатую на тебе у снах,
Зором линучи в світ крізь тумани,
Грію душу в тих славних піснях,
Де живеш ти і житимеш, мамо.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 29)
Немає коментарів:
Дописати коментар