Валентина плюс любов – Валентина Францевич

Біля хати,
Біля двору,
Татко клена посадив,
Щоб зростав зелений вгору,
Вранці щебетом будив.

Устигнути б… – Валентина Францевич

Устигнути б,
Устигнути б мені
Слова знайти нечувані для пісні,
З планет чужих почути позивні,
Застерегти думки ворожі, злісні.

Мрії (Стою в задумі над Сулою…) – Паша Ємець

Стою в задумі над Сулою...
Переді мною сталь води,
А за Сулою під горою
Стоять столітнії дуби.

Пам’яті подруги (Години йдуть і все проходить…) – Паша Ємець

Години йдуть і все проходить,
Касперська Таня уже там,
Де ніч і тиша верховодять,
И куди прийти належить нам.

По шовковій траві, щедро вкритій росою… – Степан Сухаренко

По шовковій траві, щедро вкритій росою,
У дитинстві ходив я і ранки стрічав.
І летіли літа мої диво-стрілою,
І утоми тоді я ніколи не знав.

Стоять спокійно в загорожі коні… – Микола Невмивака

Стоять спокійно в загорожі коні
Вилискують, краси і сили повні.
Як хочу я хоча б єдину мить
Свої літа потримать на припоні!

А скроні вже покрила сивина… – Микола Невмивака

А скроні вже покрила сивина.
Про що мені нагадує вона?
Про біль і радість, успіхи й невдачі,
Що людям я віддав себе сповна.

Ти так невміло говорив мені… – Любов Пічугіна

Ти так невміло говорив мені,
Що я найкраща і єдина в світі.
Я ці слова довірливо смішні
Тоді пустила за весняним вітром.

Є люди, які мріють за ідеї… – Микола Невмивака

Є люди, які мріють за ідеї
Свої тіла покласти в мавзолеї.
Та всі ми смертні перед плином часу –
Безсмертними стають лиш Прометеї.

Осіннє – Любов Пічугіна

Все правильно. Всьому свій день і час.
Все справедливо. Так і мусить бути:
За святами приходять будні.
Хай це нітрохи не бентежить нас.

Молодість – Любов Пічугіна

Я й оглянутись не встигла,
А від неї – лиш сліди.
Я – за нею. За ворота.
І гукаю:
– Ти куди?

Ми і час – Паша Ємець

А час летить, летить стрілою,
Несе з собою добре и зле.
А я дивлюся із журбою,
Що час і нас кудись несе.

Дарма – Сава Чигирин

Утік з Троєщини до лісу.
Втік від Тетяни до Аліси.
Жебрав на Харківськім масиві,
фарбований, як пес, у сиве.

Спадає осінь листям до землі… – Іван Калениченко

Спадає осінь листям до землі,
Мов золотом, що скрапує в долоні.
Не встиг і попрощатися як слід –
Несуть мене лихі, нестримні коні.

Солдат – Любов Пічугіна

Пройшов солдат через криваві роки,
Крізь жах війни, тривогу і вогонь.
Та не дійшов всього лиш кілька кроків
До материнських лагідних долонь.

2000 – Олег Головко

Стою на зламі двох тисячоліть,
Й здається – це не я вже – а усі ми.
Болять вінок терновий на чолі,
Чечня, Чорнобиль, Крути, Хіросіма.

Пісня про Василенкове поле – Любов Пічугіна

Посміхається сонце, вітер трави колише.
Тиша й спокій навкруг. І буяє весна.
І немов не було
Ні боїв, ні кривавих світанків,
Та стоїть обеліск.
А це значить – була тут війна.

Материнське – Любов Пічугіна

Спішать роки. Життя – мов житнє поле.
Впаде зерно, заколоситься цвіт.
Благословенна материнська доля –
Синів ростити й відпускати в світ,

Спогади (Коли була я молодою…) – Паша Ємець

Коли була я молодою,
Багато літ тому назад,
Життя здавалось просто грою:
Легким, веселим, як парад.

Невпинний час веде подіям лік… – Любов Пічугіна

Невпинний час веде подіям лік,
Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?