Знову кличу тебе у думках… – Любов Ольшевська

Знову кличу тебе у думках
На поля мого болю і суму,
Щоб розтанула крига тонка,
Де стерня замість жита веснує.

Казка про русалку – Любов Пічугіна

(Майже за Андерсеном)

…І покохала русалка принца,
Знайшла на суші сімейну пристань.
За нього ладна життя віддати.
– Вернись у море, – благає мати.

Хвилююся, зачувши твої кроки… – Любов Пічугіна

Хвилююся, зачувши твої кроки,
Твій добрий погляд радісно ловлю.
Все журавлями відлетіли роки,
А я тебе, як в юності, люблю.

Ти давно вже пішла за межу… – Любов Ольшевська

Ти давно вже пішла за межу,
Де пітьма, причаївшись у тиші,
Вічний сон твій журливо колише.
Я ж земну тебе в серце ношу.

Дід Матвій – Іван Калениченко

Розплющивсь ранок, глянув на село,
Проснулось рідне поле вдалині…
Життя в Матвія майже відбуло,
Та він радіє сонцю і весні.

Ще віднайду тебе… – Любов Пічугіна

Ще віднайду тебе
у заметілях днів,
Ще затривожать серце твої кроки,
Іще зупиним посивілі роки,
Ти лиш надію не згаси в мені.

Розквітай, радянський край! – Михайло Тихий

Квітнуть зорі рясно, рясно –
Сяє наш Радянський край.
Почуття в людей прекрасне:
Буде добрий урожай!

Спинись… – Софія Сергієнко

Ти мов відпливаєш все далі і далі
Від берега юності в тихі роки,
В серці твоєму ні краплі печалі,
Як в найтихішому плині ріки.

Другові юності – Любов Пічугіна

В село приїхала
я знову гостею.
Прямую тихо стежками косими.
Не хочуть ноги уже нести.
І раптом чую:
– Вас підвезти?

Ностальгія – Любов Ольшевська

Рідний дім залишається в серці,

Як далеко від нього не йди.

Г. Чубач

Я так давно вже не була в селі –
Там, де колись ходили ноги босі
По сонцем обцілованій землі,
У тім дворі, де нині плаче осінь.

Вже стоять дерева безсоромно голі… – Іван Калениченко

Вже стоять дерева
            безсоромно голі,
Доживає листя
            сонно на траві,
Зустріча людину
            перекотиполе,
А останні квіти –
            ледь живі.

Потонули в туманах мости… – Любов Ольшевська

Потонули в туманах мости
Днів минулих і стерлись обличчя.
Над твоїм сумовитих «прости»
Журавлі вже чверть віку курличуть.

Валентина плюс любов – Валентина Францевич

Біля хати,
Біля двору,
Татко клена посадив,
Щоб зростав зелений вгору,
Вранці щебетом будив.

Устигнути б… – Валентина Францевич

Устигнути б,
Устигнути б мені
Слова знайти нечувані для пісні,
З планет чужих почути позивні,
Застерегти думки ворожі, злісні.

Мрії (Стою в задумі над Сулою…) – Паша Ємець

Стою в задумі над Сулою...
Переді мною сталь води,
А за Сулою під горою
Стоять столітнії дуби.

Пам’яті подруги (Години йдуть і все проходить…) – Паша Ємець

Години йдуть і все проходить,
Касперська Таня уже там,
Де ніч і тиша верховодять,
И куди прийти належить нам.

По шовковій траві, щедро вкритій росою… – Степан Сухаренко

По шовковій траві, щедро вкритій росою,
У дитинстві ходив я і ранки стрічав.
І летіли літа мої диво-стрілою,
І утоми тоді я ніколи не знав.

Стоять спокійно в загорожі коні… – Микола Невмивака

Стоять спокійно в загорожі коні
Вилискують, краси і сили повні.
Як хочу я хоча б єдину мить
Свої літа потримать на припоні!

А скроні вже покрила сивина… – Микола Невмивака

А скроні вже покрила сивина.
Про що мені нагадує вона?
Про біль і радість, успіхи й невдачі,
Що людям я віддав себе сповна.

Ти так невміло говорив мені… – Любов Пічугіна

Ти так невміло говорив мені,
Що я найкраща і єдина в світі.
Я ці слова довірливо смішні
Тоді пустила за весняним вітром.