Старе гілля схилили у журбі,
В ярку лишилась глиняна хатина,
І з нею – мрій вітрила голубі.
На покутті, у миснику, в печі.
Він погляда на стін німі простори,
На вкриті пилом древні рогачі.
Із вікон визирає чорним оком
У батьківський осінній тихий сад
Й мов злодій, що попався ненароком,
Ховається сполохано назад.
Торкається до трав, що на полиці
Лежать сухі, пов’язані в пучки…
Лиш Матір Божа пальцями правиці
Кладе освяту на пусті кутки.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 14)
Немає коментарів:
Дописати коментар