Серце моє, не журись – Паша Ємець

Почну я із вітром розмову,
Й він ніжнії шепче слова,
А часом доходить до грому –
Й такеє між нами бува.

Ліричне – Степан Сухаренко

Коли б, як я, любила ти, кохана,
Життя б здавалось казкою мені.
І не боліло б серце, наче рана,
І чарували б квіти весняні.

Устигнути б… – Валентина Францевич

Устигнути б,
Устигнути б мені
Слова знайти нечувані для пісні,
З планет чужих почути позивні,
Застерегти думки ворожі, злісні.

Ти так невміло говорив мені… – Любов Пічугіна

Ти так невміло говорив мені,
Що я найкраща і єдина в світі.
Я ці слова довірливо смішні
Тоді пустила за весняним вітром.

Не говори ніде, що ти поет… – Микола Невмивака

Не говори ніде, що ти поет,
Хоч слів красивих назбирав букет.
Поетом будеш, коли кров’ю серця
Слова напишеш гострі, як багнет.

Біля вічного вогню – Любов Пічугіна

Змовкли серця юначі 

               грізною ніччю,
Щоб загорітись нині 

               Вогнем Вічним.

Вірш, поет, читач – Віктор Кожушко

Як писав, то стільки виніс мук!
А роботи – наче на жнивах.
Все шукав та зважував слова,
А вони не важили чомусь.

Камінь – Всеволод Кулішов

Буває, в душу, зриту мукою,
Хтось кине слово навісне,
Немов важкою каменюкою
В спокійне озеро жбурне.