На маминих подушках!
Будили півні хресаті
Із покуття з рушника.
З онуками нарівні.
Підстрибували од сміху
На рушникові півні.
Корову з козами поруч
Виводив на пастівник,
А потім заганяв із двору
На ніч півнів на рушник.
Сяяли віконні рами,
А туман у росу спав…
Тихесенько зайшла мама:
– Не холодно було спать?
І сяяли її очі
Ясніше, ніж білий світ.
Боже мій, як я хочу
Скинути мамі літ.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар