Навкруг поля у білому вбранні,
Та хлібороби і в зимову пору
Думкують на просторі веснянім.
Буквар життя освоїв назубок,
Де на скупому повоєннім полі
Почавсь мій перший у житті урок…
А той димок, що в небо пролягає,
Мій спогад у дитинство поверта…
Частіш заб’ється серце, як згадаю
Ув отчім краї молоді літа.
Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар