Весняний дзвоне, по землі полинь,
Збуди громами небо і ліси,
А з милих закутків замріяних долин
Пісні мого дитинства принеси.
Показ дописів із міткою дитинство. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою дитинство. Показати всі дописи
пʼятниця, 20 червня 2025 р.
субота, 14 червня 2025 р.
Ми народились в час, коли наш край… – Любов Ольшевська
Ми народились в час, коли наш край
Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.
Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.
середа, 30 квітня 2025 р.
Стежка – Іван Калениченко
Добрим учителям моїм
І однокласникам на спомин
Стежка моя від школи
Через роки біжить –
Зайчиком через поле,
В щедрі прибої жит.
неділя, 27 квітня 2025 р.
Хліб – Іван Калениченко
Великодушно піч зітхає,
Стають в рядочки буханці.
І пахне теплий хліб над краєм,
Всміхнулась булочка в руці…
Стають в рядочки буханці.
І пахне теплий хліб над краєм,
Всміхнулась булочка в руці…
Берізки – Іван Калениченко
Було це в сорок першому весною…
Я був маленьким – навіть не ходив,
Як батько мій якраз перед війною
Край двору ряд берізок посадив.
Я був маленьким – навіть не ходив,
Як батько мій якраз перед війною
Край двору ряд берізок посадив.
вівторок, 22 квітня 2025 р.
Лечу в дитинство – Любов Ольшевська
Я у село далеке,
Що Бондарями зветься,
Лечу, немов лелека,
З тривогою у серці.
Що Бондарями зветься,
Лечу, немов лелека,
З тривогою у серці.
Пряники – Іван Калениченко
Солодкі, їх і досі пам’ятаю –
Не часто мати пряники пекла.
Вони – в печі, а я стою, чекаю…
В ту пору мама вишнею цвіла…
Не часто мати пряники пекла.
Вони – в печі, а я стою, чекаю…
В ту пору мама вишнею цвіла…
понеділок, 14 квітня 2025 р.
Батькові журавлі – Іван Калениченко
1
В житті у батька не було простою,
Бо він увесь, як кажуть, від землі.
І трудовою ранньою весною
Стрічав у полі перших журавлів.
Бо він увесь, як кажуть, від землі.
І трудовою ранньою весною
Стрічав у полі перших журавлів.
Надія, Віра і Любов – Любов Ольшевська
З мого далекого дитинства,
Змахнувши білими крильми,
Летить до мене згадка-птиця
Посеред довгої зими.
Змахнувши білими крильми,
Летить до мене згадка-птиця
Посеред довгої зими.
субота, 12 квітня 2025 р.
Димок дитинства – Іван Калениченко
Стежки струмують з димарів угору,
Навкруг поля у білому вбранні,
Та хлібороби і в зимову пору
Думкують на просторі веснянім.
Навкруг поля у білому вбранні,
Та хлібороби і в зимову пору
Думкують на просторі веснянім.
Затарабанив дощ, виспівує у ринві… – Іван Калениченко
Затарабанив дощ, виспівує у ринві,
Аж відляски летять в тривожну далечінь.
А я ловлю рядки в грози дошкульним ритмі…
У пам’яті – село, закущений ячмінь.
Аж відляски летять в тривожну далечінь.
А я ловлю рядки в грози дошкульним ритмі…
У пам’яті – село, закущений ячмінь.
пʼятниця, 11 квітня 2025 р.
На вигоні дитинства – Любов Ольшевська
Води немало утекло відтоді,
Як пасли ми корови за селом –
На вигоні, де сонце з небозводу
До споришів торкається чолом.
Як пасли ми корови за селом –
На вигоні, де сонце з небозводу
До споришів торкається чолом.
Старе фото – Любов Ольшевська
Візьму до рук старе пожовкле фото –
Із нього пильно дивиться дівча,
У платтячку із крильцями – навпроти.
На зелен-тлі бузкового куща.
Із нього пильно дивиться дівча,
У платтячку із крильцями – навпроти.
На зелен-тлі бузкового куща.
Підписатися на:
Дописи (Atom)