Жерміналь – Кость Герасименко

Бредуть над копрами задумані зорі.
І ніч на поверхні важка і зелена.
                              – Ти чуєш…
Ніхто з нас не вийде на гору.
Крізь верстви проноситься голос Етьєна.

Ти давно вже пішла за межу… – Любов Ольшевська

Ти давно вже пішла за межу,
Де пітьма, причаївшись у тиші,
Вічний сон твій журливо колише.
Я ж земну тебе в серце ношу.

По шовковій траві, щедро вкритій росою… – Степан Сухаренко

По шовковій траві, щедро вкритій росою,
У дитинстві ходив я і ранки стрічав.
І летіли літа мої диво-стрілою,
І утоми тоді я ніколи не знав.

Спогад – Любов Пічугіна

Зринає в пам’яті цей спомин,
Запав до серця він мого.
І досі душу жаль заповнить,
Коли пригадую його.

Весняний дзвоне, по землі полинь… – Віктор Кожушко

Весняний дзвоне, по землі полинь,
Збуди громами небо і ліси,
А з милих закутків замріяних долин
Пісні мого дитинства принеси.

Ми народились в час, коли наш край… – Любов Ольшевська

Ми народились в час, коли наш край
Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.

Стежка – Іван Калениченко

Добрим учителям моїм

І однокласникам на спомин

Стежка моя від школи
Через роки біжить –
Зайчиком через поле,
В щедрі прибої жит.

Хліб – Іван Калениченко

Великодушно піч зітхає,
Стають в рядочки буханці.
І пахне теплий хліб над краєм,
Всміхнулась булочка в руці…

Берізки – Іван Калениченко

Було це в сорок першому весною…
Я був маленьким – навіть не ходив,
Як батько мій якраз перед війною
Край двору ряд берізок посадив.

Лечу в дитинство – Любов Ольшевська

Я у село далеке,
Що Бондарями зветься,
Лечу, немов лелека,
З тривогою у серці.

Пряники – Іван Калениченко

Солодкі, їх і досі пам’ятаю –
Не часто мати пряники пекла.
Вони – в печі, а я стою, чекаю…
В ту пору мама вишнею цвіла…

Батькові журавлі – Іван Калениченко

1

В житті у батька не було простою,
Бо він увесь, як кажуть, від землі.
І трудовою ранньою весною
Стрічав у полі перших журавлів.

Надія, Віра і Любов – Любов Ольшевська

З мого далекого дитинства,
Змахнувши білими крильми,
Летить до мене згадка-птиця
Посеред довгої зими.

Димок дитинства – Іван Калениченко

Стежки струмують з димарів угору,
Навкруг поля у білому вбранні,
Та хлібороби і в зимову пору
Думкують на просторі веснянім.

Затарабанив дощ, виспівує у ринві… – Іван Калениченко

Затарабанив дощ, виспівує у ринві,
Аж відляски летять в тривожну далечінь.
А я ловлю рядки в грози дошкульним ритмі…
У пам’яті – село, закущений ячмінь.

На вигоні дитинства – Любов Ольшевська

Води немало утекло відтоді,
Як пасли ми корови за селом –
На вигоні, де сонце з небозводу
До споришів торкається чолом.

Старе фото – Любов Ольшевська

Візьму до рук старе пожовкле фото –
Із нього пильно дивиться дівча,
У платтячку із крильцями – навпроти.
На зелен-тлі бузкового куща.