Чого ж бо ти, січню, морозом не стік... – Віктор Кожушко

Чого ж бо ти, січню, морозом не стік,
А більше відлигами хлипав
Та марно тривожив, дрімаючий сік
Тремтливим березам і липам?

Вишиванки – Сергій Росик

В довгі ночі зимні,
Сидячи в куточку,
Вишивала дівчина
Козаку сорочку:
– «Ой, носи ж, мій милий,
Милий, чорнобривий.
І в оцій сорочці
Будь завжди щасливий!..»

Дума про подвиг – Іван Жук

Пам’яті кременчужанина Кості Ємельяненка.

Сповідь

Це було чи виділось мені,
Чи вітри гінкі нагомоніли?
Матінка сиділа при вікні,
І слова, як листя, шелестіли:
– Де, синочку рідний, де ж ти? Де?
– Я далеко, мамо, в сорок третім.
Наді мною досі сніг мете.
Наді мною – снігові замети…

Димок дитинства – Іван Калениченко

Стежки струмують з димарів угору,
Навкруг поля у білому вбранні,
Та хлібороби і в зимову пору
Думкують на просторі веснянім.

Сніг – Олег Головко

Білизна яка, о боже!
В очі б’є, як пожежа велика.
Вербеня, а чого ти босе? –
На, як хочеш, мої черевики.