Як пасли ми корови за селом –
На вигоні, де сонце з небозводу
До споришів торкається чолом.
Ступнями босих недорослих ніг
І бігали наввипередки з вітром,
Розбризкуючи щедро щирий сміх.
Плели вінки із жовтої кульбаби,
З ромашок ще й з петрових батогів,
І хоч були солодкими забави,
Все ж пильнували ми своїх корів.
В обідню пору гнали їх юрбою
Розморених, покірних, мовчазних
Туди – до прохолоди водопою,
Де річечка з лозою гомонить.
А потім знов – на вигону простори,
Де в споришах пахучі чебреці,
Аж поки сонце скотиться за гору
Й схова тепло останніх промінців.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар