Посміхається сонце, вітер трави колише. Тиша й спокій навкруг. І буяє весна. І немов не було Ні боїв, ні кривавих світанків, Та стоїть обеліск. А це значить – була тут війна.
В довгі ночі зимні, Сидячи в куточку, Вишивала дівчина Козаку сорочку: – «Ой, носи ж, мій милий, Милий, чорнобривий. І в оцій сорочці Будь завжди щасливий!..»