Милі серцю, як ви живете?
Все життя йдете простоволосі
Й колисково, мрійно шумите.
В долею намічені краї.
Взнайте, дуже прошу вас, лелеки, –
Як там верби у селі мої?
І журливе у душі ячання,
Біль і радість у мені сплелись…
Там уперше доторкнувсь кохання,
Там з вербою горем поділивсь…
Всі шляхи у білий світ відкрито,
Й коні не прив’язані стоять…
Тільки вабить колосками жито,
І ночами верби так шумлять…
Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар