Там кукурудзяні поля,
Так кукурудза-королева
Щось тихо з вітром розмовля.
Прижавсь до неї цар-горох,
У очі загляда ніжненько
Й дивитись любо на їх двох.
Про що шепочеш, королево,
Гойдаючися на стеблі:
Як согрішила в раю Єва,
Як хани бились на землі?
Як запорожці пили брагу,
Як з шляхтою вів Бульба бій?
И на пам’ять нам лишив відвагу
І вічно світлий образ свій.
Чи ти шепочеш про часи ті,
Коли не буде в світі війн?
І жертви ті, слізьми облиті,
Не будуть жить в душі, як біль.
А вітер хай твоє шептання
Несе в Україну мою,
Хай підіймає на змагання
Народ, який я так люблю!
Коли б твоє святе шептання
Дійшло до вищого Творця...
Таке велике в нас бажання –
Діждатись кращого життя.
Бо вже гризуться партократи:
Хотять старе життя вернуть,
Щоб викидати людей з хати
І гнати їх в сибірську жуть.
1992
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с. (С. 80)
Немає коментарів:
Дописати коментар