Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?
Як ми зустрінем цей прийдешній вік?
Свої провини нам ділити ні з ким.Уже стомились бронза і граніт
В степах стояти вічним обеліском.
Бо ж світ почавсь з любові – не з меча,
Тепло долонь – щоб проростало жито.
Хай ставлять роки Вічності печать,
А Істина одна: життя – щоб жити.
З думками цими йду щодня у клас.
Сьогодні – діти, завтра – покоління.
Як зберегти нам в цей шалений час
Усе святе, нев’януче, нетлінне?
…Не перекреслить пройдених років,
Не затоптать історії дороги.
Стоїть Планета на межі віків,
У погляді – і докір, і тривога.
Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 6)
Немає коментарів:
Дописати коментар