Каменярі комуни – Ярослав Вечеренко

Без сонця немає життя.
Без води немає жита.
Без вітру немає саду.
Без каменю немає будов.

Біля вічного вогню – Любов Пічугіна

Змовкли серця юначі 

               грізною ніччю,
Щоб загорітись нині 

               Вогнем Вічним.

Біля пам’ятника Невідомому солдату – Любов Пічугіна

Була війна. Війна була на світі.
І горе не розвіялось, мов дим.
На постаменті з сірого граніту –
Солдат двадцятирічний, молодий.

Солдат – Любов Пічугіна

Пройшов солдат через криваві роки,
Крізь жах війни, тривогу і вогонь.
Та не дійшов всього лиш кілька кроків
До материнських лагідних долонь.

Пісня про Василенкове поле – Любов Пічугіна

Посміхається сонце, вітер трави колише.
Тиша й спокій навкруг. І буяє весна.
І немов не було
Ні боїв, ні кривавих світанків,
Та стоїть обеліск.
А це значить – була тут війна.

Невпинний час веде подіям лік… – Любов Пічугіна

Невпинний час веде подіям лік,
Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?

Реквієм мовчання – Іван Калениченко

1

Заблукали думки в любисткові,
Аж потерпли слова від зелені –
Золотіють на обеліскові
Тихо сказані, ніжно стелені.
А за ними осмута крадеться,
День згасає у синім спокої.
І принишкли на серці радощі,
Стихли звуки зорі високої…

Біля пам’ятника – Іван Жук

Кременчужанину Кості Ємельяненку

присвячується

Ударив залп. Ударив, наче грім.
Здригнулись з несподіванки знамена,
І віти нахилили ніжні клени,
Зустрівшись з небом поглядом журним.

Пам’ятник – Михайло Тихий

Парк… Лілові далі
Сяйво ллють на клени,
Де на п’єдесталі
В бронзі сяє Ленін.