Невпинний час веде подіям лік… – Любов Пічугіна

Невпинний час веде подіям лік,
Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?

Ми народились в час, коли наш край… – Любов Ольшевська

Ми народились в час, коли наш край
Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.

Вересень – Іван Калениченко

Все як учора: сонце угорі,
Зелений сад – тіль де-не-де жовтинка,
Лише дітей все більше у дворі,
Та вже пожухла в полі материнка.

Діти – Іван Калениченко

Я люблю, когда в доме есть дети

И когда по ночам они плачут.

Ин. Анненский

Я люблю, коли в домі є діти

І коли вночі вони сміються.

М. Рильський

Тепла ніч полонила будинок,
Наче й спати вже дітям пора.
Розігралась, не мовкне родина –
Галасує моя дітвора.

Покинута хата – Григорій Івасенко

   Стоїть вона сиротливо на краю села. Одинока, оточена великим садом. Притулилась до гори, а справа протікає струмок-річечка, яка колись була повноводною річкою. І працював тут водяний млин.

Сухомлинський – Іван Калениченко

Водив дітей веселики стрічати,
Завеснений, розкрилений, увись.
А в серці неспокійним – рідна мати
І думи, що зі степом обнялись.

Журавлина переправа – Володимир Заліський

   – Боєць Голуб, – карбуючи кожне слово, заспішив старший сержант Андрій Громов. – З цієї хвилини – ти командир колони. Тобі знайомі ці кручені стежки, ти знаєш, де проліг непошкоджений міст через Сулу і шлях на Полтаву. З тобою – Артюх, Турбаба і Карасик та ще сто двадцять «журавликів» – евакуйованих дітей. Запам’ятай: самі можете вмерти, а дітей мусиш вихопити з цього пекла. Тоді як ми ці чортові «коробочки» зупинимо.