Дівчата плачуть у полоні.
Горять покинуті хати.
І п’ють Дніпро монгольські коні –
Стоїть під Києвом Батий.
По всій землі печаль дівоча.
Вогонь багать із темноти.
І тужить пісня опівночі –
Стоїть під Києвом Батий.
Показ дописів із міткою діти. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою діти. Показати всі дописи
неділя, 27 липня 2025 р.
неділя, 13 липня 2025 р.
Чи щаслива – не знаю… – Любов Пічугіна
Чи щаслива – не знаю,
Та іншої долі не хочу,
Лише б кликав щоранку
До школи дзвінок.
Та іншої долі не хочу,
Лише б кликав щоранку
До школи дзвінок.
вівторок, 17 червня 2025 р.
Невпинний час веде подіям лік… – Любов Пічугіна
Невпинний час веде подіям лік,
Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?
Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?
субота, 14 червня 2025 р.
Ми народились в час, коли наш край… – Любов Ольшевська
Ми народились в час, коли наш край
Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.
Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.
четвер, 15 травня 2025 р.
Вересень – Іван Калениченко
Все як учора: сонце угорі,
Зелений сад – тіль де-не-де жовтинка,
Лише дітей все більше у дворі,
Та вже пожухла в полі материнка.
Зелений сад – тіль де-не-де жовтинка,
Лише дітей все більше у дворі,
Та вже пожухла в полі материнка.
пʼятниця, 2 травня 2025 р.
Діти – Іван Калениченко
Я люблю, когда в доме есть дети
И когда по ночам они плачут.
Ин. Анненский
Я люблю, коли в домі є діти
І коли вночі вони сміються.
М. Рильський
Тепла ніч полонила будинок,
Наче й спати вже дітям пора.
Розігралась, не мовкне родина –
Галасує моя дітвора.
Покинута хата – Григорій Івасенко
Стоїть вона сиротливо на краю села. Одинока, оточена великим садом. Притулилась до гори, а справа протікає струмок-річечка, яка колись була повноводною річкою. І працював тут водяний млин.
Сухомлинський – Іван Калениченко
Водив дітей веселики стрічати,
Завеснений, розкрилений, увись.
А в серці неспокійним – рідна мати
І думи, що зі степом обнялись.
Завеснений, розкрилений, увись.
А в серці неспокійним – рідна мати
І думи, що зі степом обнялись.
середа, 30 квітня 2025 р.
Журавлина переправа – Володимир Заліський
– Боєць Голуб, – карбуючи кожне слово, заспішив старший сержант Андрій Громов. – З цієї хвилини – ти командир колони. Тобі знайомі ці кручені стежки, ти знаєш, де проліг непошкоджений міст через Сулу і шлях на Полтаву. З тобою – Артюх, Турбаба і Карасик та ще сто двадцять «журавликів» – евакуйованих дітей. Запам’ятай: самі можете вмерти, а дітей мусиш вихопити з цього пекла. Тоді як ми ці чортові «коробочки» зупинимо.
Підписатися на:
Дописи (Atom)