Лірика моєї весни – Петро Артеменко

(Весна моя)

Не вигадка буйно-пророча
Не мрія поета рясна, –
Багата, мов пісня дівоча,
Моя двадцять перша весна.

Як теплі вітри під землею
Голублять юнацькі літа –
У небі країни моєї
Мої самольоти летять.

Шугають пісні під зорею,
Шумлять придеснянські гаї.
В садах Батьківщини моєї
Співають мені солов’ї.

Дівчата ідуть до криниці,
В очах у них небо ясне –
Найкраща мені посміхнеться,
А може й полюбить мене.

І долею-щастям багата,
У поле на ранній зорі
Моя п’ятисотниця-мати
Щасливих веде матерів.

Бл. 1938–1939