Казка про русалку – Любов Пічугіна

(Майже за Андерсеном)

…І покохала русалка принца,
Знайшла на суші сімейну пристань.
За нього ладна життя віддати.
– Вернись у море, – благає мати.

Найсвятіше ім’я – Любов Ольшевська

Мою маму Марією звали.
Те ім’я – мов досвітня зоря,
Осяває років перевали,
Які мушу іще покорять.

В зимову ніч весна мені наснилась… – Любов Пічугіна

В зимову ніч весна мені наснилась,
Очей твоїх глибока синява.
Немовби я, світанки в коси вплівши,
Ішла крізь ніч, як мавка лісова.

Очі – в очі… – Любов Пічугіна

Очі – в очі.
Одна лиш мить.
Знову зустріч ця
Заболить.
Теплим сяйвом
Війне з-під вій:
– Я не твій,
Я не твій,
Не смій.

Лірика моєї весни – Петро Артеменко

(Весна моя)

Не вигадка буйно-пророча
Не мрія поета рясна, –
Багата, мов пісня дівоча,
Моя двадцять перша весна.

Ноель елеґічний – Сава Чигирин

невсипуще передмістя
вкрите мрякою й цирозом
очі ж мої – в колір листя
яблуневого з морозу

Не підходь, не підходь так близько… – Віктор Кожушко

Не підходь, не підходь так близько,
Голубінь не розбризкуй враз ти.
На траві край криничок слизько –
Я боюся у них упасти…

Не дивися так сумно на мене – Світлана Яненко

Не дивися так сумно на мене,
Не дивися і серця не край.
Ти щоночі приходиш до мене
В ті хвилини, як квітне розмай.