Мов наша Україна,
За довгих літ поневірянь
Стала щаслива й вільна.
Земля – селянська власність.
Уповноважені в село –
Не їдуть. І є гласність.
Відкрито лаєм комунізм,
І Сталіна, і Маркса,
І критикуєм більшовизм,
Що кров’ю весь заллявся.
Щасливі й раді тут усі,
Що «старший брат» відсутній,
І що батіг в його руці
Вже не такий відчутний.
І тут прокинулася я,
Надворі вже сіріло.
Така взяла мене журба,
Так серце заболіло.
Віками рветься із ярма
І гине за свободу
Моя Вкраїна дорога.
І зараз там незгода.
Вернуть хотять знов СССР,
Надіть петлю на шию.
Ні, я не винесу тепер –
Умру або зомлію.
1994
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с. (С. 89-90)
Немає коментарів:
Дописати коментар