розвèрзлося наді мною
нирка неба простуджена
дихає прóвісню
свого язика висунув,
вигулькнув з-під
брови нóчі
смертеспіткання
оголений провід зависів
над головою у ванній кімнаті
пупом колючим
вниз
він не знає щó
я про нього думаю
ловить пірнальні взори зіниць
схрещує щупальці
*
піт із мене у три ряди
це – всèсповідáльна втома
вудочка в череві
гойдає хвилі – у лівому
нижньому боці вхопилася
щука-бакота
піду під воду
*
натемніла самотність
аж до синього сонця
зсебевипірни й
небесій
скімлить озимою
череп землі – холодний м’яз
осяє на котрийсь із днів.
*
мене
тут ніхто не чув.
2025
Текст наданий авторкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар