Йому (Бортникові) наснилося літо й трамвайне кільце у сосновому лісі на Пролетарці. Він – у першому вагоні біля задніх дверей. Попереду, метрів три, біля прочиненої кватирки, стоїть солдат у х/б. Солдат тримає у руках чималу жабу, десь із кицьку завбільшки. Тримаючи її обома руками за боки – жаба якась несправжня, м’яка – він виставляє її у кватирку, викидає. Все се вранці, ясне сонечко ззовні, кольори веселі: червоні, зелені та жовті.
Показ дописів із міткою самотність. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою самотність. Показати всі дописи
четвер, 14 серпня 2025 р.
пʼятниця, 11 липня 2025 р.
Ніхто не почує – Богдана Коваленко
віршовидіння темне
розвèрзлося наді мною
нирка неба простуджена
дихає прóвісню
розвèрзлося наді мною
нирка неба простуджена
дихає прóвісню
вівторок, 17 червня 2025 р.
Монолог матері – Любов Пічугіна
Варварі Трохимівні Синько присвячую.
Було у мене четверо синів.
Чотири соколи – чотири сини.
Давно по них вітри відголосили,
Давно відплакала та пам’ятна весна,
А я одна…
понеділок, 26 травня 2025 р.
День загубивсь в осіннім різноквітті… – Іван Калениченко
День загубивсь в осіннім різноквітті.
Тривожно птаха пробує крило.
Душа аж скімлить – одиноко в світі,
Ще з нею отакого не було…
Тривожно птаха пробує крило.
Душа аж скімлить – одиноко в світі,
Ще з нею отакого не було…
Підписатися на:
Дописи (Atom)