Осінь – Валентина Францевич

Хмари дикими стали,
легко мчать над степами,
пухким снігом, дощами
землю сіють святу.

Разом з тобою – Іван Богаєвський

Над ставом схилилися віти вербові
І серпень за обрій по стернях пішов.
Горить, ніби ватра, калина в діброві,
Мов наша незраджена й вірна любов.

Ти так невміло говорив мені… – Любов Пічугіна

Ти так невміло говорив мені,
Що я найкраща і єдина в світі.
Я ці слова довірливо смішні
Тоді пустила за весняним вітром.

Трава – Віктор Гудим

Ти припадала до ніг, додолу,
Ти вистилала в яру подоли –
Одно молила: залиш у полі,
Де синя просинь на видноколі.

Осіннє – Любов Пічугіна

Все правильно. Всьому свій день і час.
Все справедливо. Так і мусить бути:
За святами приходять будні.
Хай це нітрохи не бентежить нас.

Гапанчуки – Сава Чигирин

Цей дивний чоловік села здебільшого оминав, а коли дістався Гапонівки - зупинився.

В. Шевчук, "Сповідь", розд. І. Дефіс мій.))

СЦЕНА 1

ГАПОН йде, патлатий і знервований, на нім стара-перестара, вся попиляна, потрощена і порепана джинсова куртка. Видно, шо Гапонові не жарко. Така погода. Осінь. Темно.

Недорід – Віктор Гудим

Гей, вітри, –
Атакують селянські хати,
Вимітають з дороги пил.
Так щодня – волохаті
До сонця встають стовпи…

Додому – Любов Пічугіна

Коли відчую в серці тихий щем,
До вуст несміло доторкнеться втома,
Немов на сповідь, полечу додому,
Де завжди пахне літом і дощем.

Україні – Любов Пічугіна

Люблю тебе, мою єдину в світі.
Які б слова знайти про це.
В моїй уяві – ти Мадонна світла
Із праслов’янським лагідним лицем.

Вишиванки – Сергій Росик

В довгі ночі зимні,
Сидячи в куточку,
Вишивала дівчина
Козаку сорочку:
– «Ой, носи ж, мій милий,
Милий, чорнобривий.
І в оцій сорочці
Будь завжди щасливий!..»

Літо – Світлана Яненко

Як люблю я тепле літо,
Сонце, річку, трави, гай,
Жито в полі, гарні квіти,
Як співає водограй.

Уже відміряв серпень діловито… – Іван Калениченко

Уже відміряв серпень діловито
Останні метри літа і тепла,
Проміння сонця – ніби через сито –
Крізь прохололі хмари посила.

Липень – Іван Калениченко

Липень… 

         Липи у повнім цвіту.
Пахощам місця 

         замало в повітрі.
Бджоли меди 

         золоті несуть,
Промені сонця – 

         як струни на вітрі…