про тебе – і крýгом
пішла земля
понесло мене у ніч
верти́хвістку
деревам знизувати
плечима
серцестоянням в
холодну повню
начинила у ліжко
насіння
не сповниться
тридцять
жáлене літо
на твоїй губі святи́ться
комахою сонця
цілуєш мене у пазуху
поля – зірниця ока
покотилась за живіт
виорана надвéчір
скрутилась калáчиком
умостилась в наметах
рук твоїх
ти чýлий – з великої
мови зчиняєш любов
і ділишся нею на вушко
як пташка піснею
бо так вже годи́ться
зійдуться сновиди-сни
будемо дихати
як не в себе – тоді
дух стримітиме
над грудьми
заволóкою
місяць німий
стане.
2025
Текст наданий авторкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар