Що я найкраща і єдина в світі.
Я ці слова довірливо смішні
Тоді пустила за весняним вітром.
Лише тепер – як відгули громи,
Затихла повінь, догорає літо,І ми з тобою вже давно не ми, –
Їх дивний зміст навчилася цінити.
Всесильний час минуле віддаля,
Гортає дні невпинно і нечутно.
Ти знаєш, я багато б віддала,
Щоб ці слова іще хоч раз почути…
Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 19)
Немає коментарів:
Дописати коментар