Так свято вірила в любов… – Любов Пічугіна

Так свято вірила в любов!
Так вірила, що навіть дивно.
Роками мрією жила,
Що десь він є, отой єдиний.

 Я йшла до нього все життя.

Окрилено, натхненно, світло.
Тепло і ніжність берегла
Йому, єдиному у світі.
Спалила осінь всі мости,
Прогірклим огорнула димом…
Сумую й досі я за ним,
За незустрінутим,
Єдиним.

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 18)