Скаламутились дні… – Іван Калениченко

Скаламутились дні,
Враз дощами запнулося небо,
Заховалося сонце
У мокрий, із хмари, мішок.

Не проб’ється тепло,
І дерева зігнулись на вітрі.
Хижо осінь підкралась
У літо і в серце моє.

Руки вітер простяг

І здіймає шапки із копичок,
Попід стріхою свище,
Збудивши жахкі почуття.
Вже й калина схиля,
Наче руки, пошарпані віти,
Непомітно рум’янець
На щоки її набіга.
Птахи збилися в гурт,
Вже готові у вирій летіти…
І, немов з кожушини,
Із хмари посипався сніг…

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с. (с. 34)

> Іван Калениченко